Ми довго називали їх «м'якими» навичками — спілкування, ясність думки, уміння працювати з людьми — ніби вони другорядні поряд із «твердими» технічними вміннями. Я думаю, ця назва застаріла. У світі, куди приходить ШІ, саме ці навички стають найтвердішими, тобто найважчими для заміни й найціннішими.
Логіка проста. Технічну частину — написати код, налаштувати конфіг, знайти помилку — машина робить дедалі краще. Те, що колись вирізняло інженера, стрімко дешевшає. А те, чого машина не робить, виходить на перший план: зрозуміти, чого насправді хоче людина за розмитим запитом; пояснити складне так, щоб рішення ухвалили; узгодити людей, які тягнуть у різні боки; взяти на себе відповідальність, коли щось пішло не так.
Це не «м'яке». Це надзвичайно важко, і цього не автоматизуєш. Модель може написати функцію, але не може провести напружену розмову, вибудувати довіру чи відчути, що замовник просить не те, що йому насправді потрібно. Саме тут тепер живе людська цінність — не в тому, щоб виробляти, а в тому, щоб розуміти, пояснювати й вести.
Я бачив блискучих технічно людей, чия кар'єра застрягала саме тут: вони вміли все, крім як донести це до інших і працювати в команді. І бачив менш віртуозних технічно, які злітали, бо вміли слухати, пояснювати й об'єднувати. Раніше цей розрив був важливим. Тепер, коли машина забирає рутинну технічну частину, він стає вирішальним.
Тож не зневажай «м'які» навички як щось другорядне. Вкладайся в них так само серйозно, як у технічні, — бо саме вони залишаться твердими тоді, коли решту зможе зробити машина.
– Serguey Shinder
